Я ІДУ ОСІНЬ
Я іду, стежками літа у осінь...
в душі, щей досі молода.
В очах, -пречиста неба просинь
і солодить душу світу краса.
Ще вчора ,сяяли зоряні ночі
і милувалась прекрасним раєм.
Ловила, зорі серце жіноче
вдихала, у п'янкий аромат розмаю.
Прошу, зігрій ще літечко теплом!
не спіши ,не відлітай за небокрай!
Приголуб, під лебединим крилом
ніжні пісні про любов заспівай.
А я ,ще хочу цей світ любити!
і дивитись, як плюскоче море
У вечірнім небі зіркою світити
і птицею ,летіти у сині гори.
Я ,літня жінка у розквіті літ!
Весни і літо за моїми плечима.
Не вернеться, молодість пишно квіт!
засріблила, роки осінь невмолима .
Вітер ,зірве з віт листям осіннім
я залишу ,сад дерево життя.
Земний рай у золото- цвітінні
згорю, полум'ям любові як свіча.
Втікаю, від самотності від себе...
шукаю, у словах порятунок.
І зоря ,встеляє килим для мене
приймаю, благословенний цілунок.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847152
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2019
автор: Чайківчанка