На зупинці тролейбуса бабуся з речами -
Дві валізи стоять сумно в неї під ногами,
Заглядає до мобілки, щось там пальцем тика,
А сама вже вся на нервах, тремтить, як осика.
Щось у неї не виходить, бабця ледь не плаче.
Бачить хлопця і до нього: поможи, юначе,
Мені треба есемеску діду написати!
- Ну, гаразд! І бабця стала хлопцю диктувати:
"Це кінець. Прошу забути, що було між нами.
Не шукай мене. Ти - зрадник. Я їду до мами!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846974
Рубрика: Гумореска
дата надходження 03.09.2019
автор: Любов Вакуленко