Знов Маруся дорікає
Чоловіку Любомиру,
Що він мало заробляє
І тісна у них квартира.
Любчик вже й не дивувався,
(Кожен ранок таке чує)
І свої достатки жінці
Уже вкотре рекламує:
-То ж підвищили зарплату,
І з житлом усе в порядку:
Другий поверх, три кімнати,
Та в селі ще хата в спадку.
Не журись, моє серденько!
Мало коштів? Що я чую?
Та, крім тебе, я легенько
Двох жінок ще прогодую.
-Слава Богу, що признався,-
Вголос тішиться Маруся,-
Бо до нас переїжджають
Мої мама і бабуся!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846750
Рубрика: Гумореска
дата надходження 01.09.2019
автор: Катерина Собова