Рясний дощик до міста завітав,
Періщить, ллє як із відра.
Виграє по блясі, із чудових октав,
Земля не приймає його до свого одра.
Дощик розлився потічками,
Струменить річками, серед площ.
Біжить камяними вуличками,
Такий дивовижний, літній дощ.
Рясний дощ душу тривожить,
А серце просить, що він перестав.
Чорна хмара, страхи множить,
Дощ краплинами збіг у став.
Над містом нависла темна хмара,
Може її сильний вітер прожене.
Зовсім, промокла юна пара,
Їхнє кохання грозою стривожене.
Гроза пройшла, вже сонце світить,
Розвіялась хмара у небі голубім.
Дощ землю зволожує і не смітить,
І ми за це його любім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846640
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2019
автор: Віктор Варварич