Ні, не буде нас у домі,
В синіх присмерках один
День зимовий, крізь долоні
Мчить в ілюзію гардин.
Так, до стелі, по портьєрі,
Промайне тремтлива тінь...
В тишу, відчинивши двері,
В рай святий зійди, прилинь.
З'явишся з дверей містерій,
В білому, без всяких примх…
— В чомусь, справді, з тих матерій,
Сніг чаруючий застиг.
Знову інею малюнки
Крутять сойм бажань в мені..
Лихо тихо за лаштунки
Відлетить, як уві сні.
Вивчу, як колись, донині,
Не пробачене ім'я..,
Хіть.., вікно по хрестовині,
Стисне смутком навмання.
Тільки білих цяток пір’я
В щирий плине оберіг;
Сяють білі сніг, сузір’я..,
Окрім снігу хтивий сніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846387
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 28.08.2019
автор: vektor