Наш колишній друг, який ворогом найгіршим став,
На нашу батьківщину несподівано напав,
Чарівну перлину, чорноморську, окупував
І східні рубежі безжалісно пошматував.
Наш ворог дуже схожий на хитру над лисицю,
Хоче Україну запроторить у в'язницю,
Мріє поставить на коліна, позбавити всього ‒
Аби нічого не робила без відома його.
Для цього одягає так звану, миротворчу маску,
Країну намагається загнати в абсурдну пастку.
Привів війська на територію чужу,
Й тихо так розбурхав «коричневу чуму».
Наказав своїм «щурам» рознести «бацилу».
Ми ж не змогли всім вчасно прищепить «вакцину».
Він хоче оживити свій зловісний, підступний та нещадний план.
Тим часом Україна потерпає від нестерпних, свіжих ран.
В неї серце зараз розривається від болю.
Вона, мов пташка, так прагне вирватись на волю.
Її сини й дочки борються за неї відчайдушно.
Там, на сході, майже кожний день так гаряче, аж душно.
Сонна лінія вогню сумно зустрічає лагідні світанки.
Її майже кожну ніч поливають «Гради»*, кулемети й танки.
А в день вони на короткий час трохи затихають,
Після своєї вбивчої роботи віддихають.
Ворог Україну, як той маніяк, ґвалтує,
Б'є, ріже, душить і, мов ураган, лютує.
Покинуті будівлі, розтрощені дахи.
Померлі підприємства, пошарпані шляхи.
Переорені різними снарядами поля.
Від над потужних вибухів здригається земля.
Найманці постійно бійцям присилають небезпечні «подарунки»,
Залишаючи на порізаних землях розпечені візерунки.
Диверсанти нишпорять повсюди, шукаючи слабинки,
Але й наші розвідники мають приховані шпаринки.
Фронтові містечка й села ніби тонуть від обстрілів, пожеж.
Здається: вовчому апетиту ворога немає меж.
Снайпери з автоматів поривчасто, рясно віють,
Сепаратисти з гаубиць та мінометів сіють.
Вони від різних спокус: грошей, алкоголю та наркотиків
Мов перетворились на злих, хитрих, але слухняних котиків.
А хтось наслухавшись брехні зі ЗМІ, подався воювати,
Російськомовних від вигаданих «фашистів» захищати.
Жахлива музика війни лунає на передовій.
Після короткого затишшя знов почався буревій.
Майже щоденно на фронті з'являються нові поранені, убиті.
Всякими снарядами найрізноманітніші об'єкти перебиті.
Але й наші воїни не мовчать, відповідають.
І про ці події день у день ЗМІ розповідають.
Ворог нахабно й хитро намагається переписать кордони,
Мов геть забув про різні міжнародні зобов'язання й закони.
Але всі наші бійці не відступлять від своїх позицій.
Проте він не бажає чути наших мирних пропозицій.
Наш ворог не народ, а влада, їхній лідер,
Який в черговий раз від крові руки витер.
Він створює нові, ніким не визнані республіки,
Не без допомоги та підтримки публіки,
Мріє відновити давно забуту, втрачену імперію,
Краде чужу землю, вводячи туди війська й артилерію.
Нізащо не хоче покидати він свій «царський п'єдестал».
Проте на нього вже давно чекає Гаазький трибунал.
Труїть, мов щурів, своїх людей перекрученою інформацією,
Так боїться протестів, мітингів під своєю адміністрацією.
Різні акти прихованої, постійної агресії
Діють як знеболювальне від гнітючої депресії.
Дарма, що з ворогом і його «стрільцями» уклали перемир'я:
Вони його щоденно розривають, мов ганчір'я.
Його економіку бомблять болючі міжнародні санкції,
Але він їх мов не помічає й чинить нові провокації.
Наказує своїм «зеленим чоловічкам» наступати,
Але й наші мужні оборонці не будуть відступати.
З часом повернемо наші землі пошматовані,
Частково покинуті, обпечені й зруйновані.
Ця війна стала громом серед ясного неба.
За незалежність знову боротися нам треба.
Та наші воїни не дадуть Україні впасти ‒
За неї готові життя своє покласти.
Волонтери нагадують небесних ангелів-охоронців.
Вони всім необхідним забезпечують наших оборонців.
Хоча ворог злий, підступний, хитрий та над потужний,
Але й народ наш незламний, відважний, сильний, мужній.
Ми ( як стихія, яку не здолати,
Із тріскотом, як гілку, не зламати.
Ми не дозволимо насміхатися, знущатися із нас
І проводить тут безжальний, грізний та воєнний майстер клас.
Ми виборюємо свій вибір, майбутнє, щастя, честь, волю
І хочемо самі писати власну історію ‒ долю.
Ворог, сам того не помічаючи, увімкнув незворотну програму самознищення –
Імперія розвалиться, як забуте, стесане природою та часом приміщення.
І ця нестерпна, гібридна війна все ж рано чи пізно скінчиться.
Із своїми задуреними земляками зможем помириться.
На всіх наших землях відновиться верховенство закону та права.
Хтось вигукне ‒ усі підхоплять: «Слава Україні!» ‒ «Героям слава!».
*БМ-21 «Град» ‒ реактивна система залпового вогню.
24.08.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846208
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 26.08.2019
автор: Оля Тимошенко