Під небом сірим,
де оркестром - Вітер,
мелодія вечірня дограє.
А біла квітка
тягнеться до світла,
цілющим джерелом
у серці б’є.
Несуть дощі
її солодку вроду
не день, не два -
а тижні, місяці.
У небо квітка дивиться,
як в воду,
і музика у неї на лиці.
Їй віриться у диво,
в день погожий,
у дотик сонця,
усмішку його!
Привітно
зустрічає перехожих,
чекає,
і надіється свого...
Під небом вічним,
доки стане сили,
любов - то
невичерпне джерело.
Вона дарує крила
і вітрила,
аби усе задумане –
збулось!
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846169
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2019
автор: Сонячна Принцеса