" неіснуюча романтика" part#29

Ми  лежали  на  траві  у  величезному  парку,  де  звичайно  ж  у  вихідний  день  було  купу  людей.  По  всюду  гомоніли  люди,  лився  сміх  або  суперечки,  і  лише  поряд  з  тобою  був  спокій...

Трава  лоскотала  нам  ноги,  усе  навколо  шуміло  розвагами  вихідного  міста,  а  я  чула  лише  шепіт  листя,  вітер  і  твій  подих.  В  один  момент  я  подивилася  на  тебе  і  зрозуміла,  що  так  спокійно,  так  мирно  і  тепло  мені  ніколи  ще  не  було,  ніколи  до  тебе.
Ти  дивився  з  посмікою  на  мене  у  відповідь  і  нічого  не  казав,  лише  ніжно  поцілував  у  носика.  З  тим  поцілунком  я  відчувла  справжнє  щастя  -  тебе  поряд,  твою  любов  і  спокій.
Ми  так  лежали  на  траві  кілька  годин  і  ніщо  нам  не  заважало,  ніщо  не  заважало  нашому  щастю.  

В  один  момент  я  пригорнулася  до  тебе  ще  сильніше  і  жадно  вдихнула  твій  запах  -  найпрекрасніший  запах,  який  я  коли  небуть  відчувала.  Тоді  я  підняла  голову  з  тоїх  обіймів  і  сказала,  що  ти  пахнеш    мрією.  Ти  спитав  мене  "Як  це?".  А  я  розповіла  тобі,  що  відчуваючи  твій  запах  в  голові  виикають  картинки  найпрекрасніших  моментів  життя,  які  були  та  які  точно  будуть  і  на  них  ти  завжди  поряд.  Ті,  що  були  -  це  мрія,  яка  вже  збулася,  ті,  що  будуть  -  це  мрії  які  скоро  збудуться.  
Після  моєї  відповіді  ти  зашарівся,  посміхнувся,  обійняв  мене  і  сказав  не  вганяти  тебе  в  фарбу,  а  я  тішилася,  бо  знала,  що  тобі  сподобалася  моя  відповідь.

Я  назад  лягла  до  твоїх  обіймів  і  знову  поринула  в  спокій,  який  оточував  тебе  в  шумному  парку.  Він  став  найпрекраснішим  парком,  в  якому  я  була...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846143
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2019
автор: Irysh