Ти бачиш? До міста торкається осінь,
На листя принишкло влягається скраю.
І вітер тепер у моєму волоссі
Вже більш прохолодний, я це відчуваю.
Щодня все пізніше й пізніше світає,
А ночі - все швидше спадають на плечі...
І нас зовсім поруч підступно чигають
Депресії, осені дуже до речі.
Й насправді безглуздо шукати утечі
Від цих незворотніх процесів щорічних,
Бо серпень - це просто осіння предтеча,
Та й осінь сама - це також не навічно.
24.08.2019.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846047
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.08.2019
автор: АнГеЛіНа