БІЛЯ РІЧКИ

Я  біля  річки  присяду  і  тихо  посижу,
порину  у  думки  і  сигарету  прикурю.
Згадаю  як  купався  тут  я  дітлахом,
і  як  стрибали  з  берега  ми  всі  гуртом.

Дитячій  радості  тоді  не  було  меж,
я  плавати  навчився  і  то  вже  був  прогрес.
Потім  з  колгоспного  поля  кукурудзу  крали,
і  всі,що  були  діточки  на  вогні  її  тут  випікали.

Такої  смакоти  я  більш  не  смакував,
хоч  і  нераз  ,вже  дорослим  її  я  випікав.
А  як  ниряли  в  річці,камінці  шукали-
від  сміху  й  крику  навіть  птахи  втікали.

Багато  чого  я  ще  з  тодішнього  згадав,
і  сумно  стало  так-  хоч    сльозу  і  непускав.
Та  зятягнувши  сильніше  сигаретний  дим,
я  зрозумів-це  ностальгія  з  дитинства  це  порив.

Порив,що  завжди  повинно  так  і  бути-
хоч  розумію,що  дитинство  не  вернути.
Піднявшись  і  кінувши  у  річку  камінець,
скажу  собі-яж  це  робив,зроблю  це  знову,цеж  не  кінець.

Хоч  десь  в  середині  я  добре  розумію,
не  повернуть  нічого-та  всеж  маю  надію.
З  надією  цією  піду  тихенько  я  додому,
а  як  то  буде-невідомо  це  нікому.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845971
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2019
автор: Бабич