Що не голова, то розум

Є  кожна  людина  такою,  як  є,
Розумна,  дотепна,  кмітлива.
У  всякого  бачення  світу  своє
І  вдача  його  особлива.

Буваю  незгоден  я  з  кимось  із  них,
Від  жартів  мені  їхніх  сумно,
Та  їм  дорікати  з  підстав  отаких,
Вважаю,  було  б  нерозумним.

Ніхто  не  готовий  чужу  правоту
З  легкою  душею  прийняти.
Людина,  що  вірить  у  власну  мету,
Не  схоче  свій  намір  міняти.

Якщо  ж  я  претензії  висуну  їй,
То  з  того  таке  може  статись,
Що  цей  роздратований  приятель  мій
Припинить  зі  мною  вітатись.

Його  я  змінити  не  можу  ніяк,
Таким  він  у  світі  вродився.
Тому  й  не  повчаю  нікого,  щоб  так
З  людьми  діалог  не  губився.

Навіщо  втручатись  у  справи  чужі?
Простим  є  підхід  громадянський:
Якщо  ти  бажаєш  дружити  –  дружи!
Не  хочеш  –  то  діло  хазяйське!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845970
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2019
автор: Юрій Пивоваров