Митець

Ви  любили  поезію  і  передвечірню  даль
Ви  різьбили  по  дереві  обриси  незнайомки
І  коли  засинало  поруч  усе,  ви  відчували  тонко
Як  звучить  її  музика,  музи  голосом,  чистий  кришталь

Краплі  роси  на  побитих  піонах  в  саду
Засинайте  в  обіймах  цього  чоловіка,  зранені  квіти
Ось  він  тримає  вас  на  руках,  як  рідну  дитину
Не  спиняйте  його,  він  щасливий
Він  скучив  за  сином
Він...

Музика:

Там
Та  дам
Та  да  да  да  да  дам  
та  дам...  

Стежить  за  бігом  синіх  очей  його
Руку  кладе  на  плече  його
Нащо  тривожить  його
Силует  незнайомої...  

Там  
Та  дам
Та  да  да  да  да  дам  
Та  дам
Та  да  да  да  да  да  да  да  да  дам  
Там

Ми  існуємо!  Так,  ми  існуємо  на  землі
Скільки  нас,  незнайомих  чудових  обрисів
У  хвилях  води,  колиханні  галуззя,  схлипах  музики
У  ковзанні  пальців  митця  по  дереві  і  полотні
Ми  чудові,  так,  ми  чудові  коли
Любимо!


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2019
автор: