Надво́рі віхола гуляє
Й дорогу снігом замело.
Його ніхто не прочищає,
Тож в кучугу́рах все село.
Послали хлопця до крини́ці
Принести свіжої води:
Корів поїти, а ще пти́цю -
Неблизько до криниці йти.
Йому́ було́ тоді лиш десять,
Не так багато з роду літ,
Та до роботи залучають,
Щоб в господарстві допоміг.
Тож спустив голову, схопився,
Благеньку курточку одів,
На босу ногу швидко взувся..
А рукавиць шукать не смів.
Бо вже давно десь загубились,
Можливо, й зовсім не було..
Зима надворі хурделилась -
Побрів по воду він в село..
Великі тягне він санчата
Бідони два на них стоїть.
Набрав води. Вже близько й хата.
Аж мачухи синок біжить..
Одягнений як слід і взутий,
І рукавички на руках.
Він безтурботний і веселий –
Ховає підлість у думках.
Надвір він вийшов, щоб погратись,
З горба на лижах пронестись.
І захотів ще посміятись –
Пихну́в бідони, щоб лились..
Вмить щезла у снігу водиця,
Бідони впали без води.
Позаду десь ота криниця –
Потрібно знову йти туди.
Нема ні злості, ані помсти,
Лише в очах блищить сльоза.
Підняв бідон, на сані мостить -
Не прийде ж в дім вода сама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845832
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2019
автор: Ольга Калина