Життя ріка – хвилює в берегах...
Якщо б не раки, що все тягнуть в нори,
шкода не лізуть – потягли б і гори,
золото жильні, неважливо, що в снігах.
Усе при свідках, з поділом кусучим –
хто слабший, а чи впоперек глядить,
указ і неминучий жде вердикт:
зайняти в часі той куток пахучий.
Ех, чоловіче – збіг в спокуси ти
випробуваня хвиля захлину́ла:
штормить безсовісність, безчестя – не вернулась
любов з народження, тож з нею був на ти.
Природу губиш, в гроші обертаєш,
і, тонучі в гріхах – в безодню всіх, о змій!
Творець, Ти винайшов чудовисько без краю –
Невже ось тутоті в програмі збій?
22.08.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845801
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.08.2019
автор: Променистий менестрель