Тихий вечір поволі догорає,
На поляні зоріє багаття.
Натомлений день сторінки гортає,
Тулиться до купки латаття.
Вже на порозі дивна ніч,
Її тривожать блискавиці.
Місяць скинув зорі з пліч,
У небі прогуділи громовиці.
Мене не лякають дивні грози,
Ти поряд і твоє серце зігріває.
На підвіконні квітнуть мімози,
Теплий дощик по склу втікає.
Я відчуваю, як тіло твоє пломеніє,
Палають вогнем закохані серця.
Наша любов в небесах зоріє,
Купається у водній стихії, озерця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845678
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2019
автор: Віктор Варварич