Обнімає вечір милу ніч за плечі.
Завірянь-освідчень підійшла пора.
Усміхались зорі зірко, по-дитячи,
І гадали, ясні, що це лише гра.
Дарував він шалі, стрази й діаманти,
Обіцяв покласти Всесвіт їй до ніг.
Зачитав Петрарку, Аліг’єрі Данте--
Взяти ж за дружину заріктись не міг.
Не забогарадять станси і канцони,
Все, що їй віддав і те, що ще віддасть.
Фаталізм приречень, грані заборони…
Не уп’ються щастям-- створять двоє щасть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845656
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2019
автор: Valentyna_S