Гра богів
Якщо цей світ є матриця творця,
а все життя лиш гра, якою грають бо́ги,
мені дісталась роль нікчемна ця,
не приведе вона гравця до перемоги.
Гравець мені діставсь нездара і тупак,
зіграти міг би краще в кінці туру,
щоб йшов я по житті хоч, як пішак,
та знав, що поміняють на значущу фігуру.
Наприкінці життя хотів би стать ферзе́м.
Ходити, як захочу — брати, що візьму,
Не плазувати по життю отак вуже́м,
свою дорогу мати чесну і пряму.
Як легко все тепер списати на гравця,
свої невдачі, промахи та хиби,
у всьому є чомусь вина творця,
а не твоя, за це йому – спасибі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2019
автор: Микола Коржик