Раненько хтось ласкавою рукою
Розгладив хмари в синіх небесах.
А серпень, й сам не знаючи що коїть,
Каштанам цвіт малює в післячас.
Вони ж у камуфляжах на дозорі,
Бо осінь напролом сюди гряде.
Свічок слабеньке світло, аж прозоре,
Несміло блимом стежечку пряде.
Трава прижухла дише подощів’ям.
Клубки доріг розмотують стрижі.
Лелечі очі зваблює безмір’я,
їм сіють смуток з листя вітражі.
Запахла осінь у моїй світлиці--
І я з вікна дивлюсь під небокрай:
Отам згрібають сіно у копиці,
Джерельце чистить пастушок криниці…
Запитують в сусідів про куницю, —
Мабуть, з’єднає долі коровай.
Заздравицю прийматиме весь край.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845461
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.08.2019
автор: Valentyna_S