Рідна земле, рідний край,
Час казати "Прощавай".
Я би ще тебе зустрів,
Може в світі своїх снів.
Золоті твої лани...
Я би знов пірнув туди -
Неймовірне відчуття,
Наче мати обійма.
Пронеслась, неначе птах,
Думка, що лишає страх:
Оцінити це я зміг,
Лише рушив за поріг.
Рідний дім, тебе не знав,
Про красу твою не дбав.
Та клянусь, у схронах снів
Буде жити світ степів.
На човні моїх видінь
У блакитну далечінь
Попливу між жовтих хвиль
Без вагань та без зусиль.
В схронах пам'яті завжди
Будеш, земле, жити ти,
Але прийде, вірю, час -
Доля воз'єднає нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845433
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2019
автор: Дмитро Коробейніков