Уже й по літі, скибочка лишилась,
А був недавно цілий буханець.
Минає серпень, золото з’явилось,
А після серпня, літечку кінець.
І знову в осінь, найстрашніше – школа,
Від неї вже відвикла дітвора.
І знову діти – солов’ї довкола,
Біжать до школи з нашого двора.
Якось не звично тишина настала,
В дворі нечутно криків, ні плачу.
В повітрі знову літачки заграли,
Які оцінки?.. Краще помовчу…
На те і осінь, йде охриста дама,
Сіють щоднини нові врожаї.
Суха стежина вниз крокує прямо,
А в небесах курличуть журавлі.
Бабине літо ще зігріє душу,
Не стане ряски зверху у річках.
Осінній лист нас золотом обтрусить,
Сипне дощами осінь золота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845390
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.08.2019
автор: Віталій Назарук