із циклу [i]"невірші"[/i]
[i]за мотивами [b]Дмитра Якімова[/b][/i]
Замість "а може…" у касі беру квиток
на післязавтра. Та знаю ― не буде "ок"
вся ця затія, бо їхати до зірок
якось незручно на мерседесі "Sprinter".
П'ється сто грамів сьогодні одним ковтком,
як при совєтах штрафну випивав райком.
Клацає в пам'яті. Дивним здаються сном
всі походеньки і вибрики леді Вінтер.
Вчора дощило, сьогодні морозить так,
що випадає останній із рук п'ятак ―
пальці замерзли-бо… Їде авто навспак:
може для рими, а може ― у ніч казкову
я перебрав алкоголю… А чом би й ні?
Час для всіляких див ― Новорічна ніч.
Тільки, скажу відверто, у тім-то річ,
що всі мої страхи́ почалися знову.
Двадцять на другу. На трасі давно мете.
Пишеться часто про вічне "ніщо" й "ніде".
Я загубився у нетрях подільських, де
блимає світлом базарний нічний Хмельницький.
З'їхати б з глузду. Як мовиться, саме час.
Все, що напишуть потім, ― то не про нас.
Сядь за кермо і щосили тисни́ на газ,
та пам'ятай, що без тебе десь вдома кицька.
Із алкоголем в обіймах ти робиш крок.
Демон в кишені вичитує твій квиток
на післязавтра у напрямку до зірок ―
демон в кишені знає усі маршрути.
Ба́йдуже, що нестерпно тобі пече,
що рік новий ненароком торкнув плечем,
так, ніби в тіло османським ввійшов мечем ―
до післязавтра судилося, хлопче, бути.
[i][b]02.01.2016[/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845382
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2019
автор: