роса не збереже сліди,
густа сльоза не допоможе_
все вже було, до крику схоже :
цей сірий моноліт стіни,
цей плескіт мертвої води,
синхронні монохромні сни,
холодне ложе_
>
коса на камінь_ ян на інь_
на промінь тінь, на ніж неначе,
“амінь” – фальшиве, нетерпляче,
було таким_ тепер - тим паче,
йди обережно, як сапер,
між роздратованих химер
від зла тремтячих_
>
роса не збереже сліди_
коса на камінь_ розбуди
того, хто там, на глибині клубків нейронів_
харонів човен, спів ворон,
рим синтезованих полон,
пустого “я” уявний трон,
відлуння дзвонів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845381
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.08.2019
автор: Ки Ба 1