Давно не дихає

Та  хіба  хто  знає,  що  вона  ледве  дихає...
Що  для  неї  це  повітря  давно  уже  мертве.
Час  поселився  у  просторі  
І  немає  виходу
Всі  двері  зачинені,
Та  й  вона  давно  не  б'ється  уперто!
А  за  фіранками  осінь,  
Давно  не  змінює  фарби.
І  всі  подихи  свіжого  кисню  давно  полишені.
Час  іде,  а  вона  у  листопаді  ходить  колами,  марно.
Тихими  кроками  давно  пішла  з  життя  тих,  кому  не  потрібна,  --Давно  облишила!
Час  поселився  в  просторі
І  немає  виходу.
Всі  двері  зачинені,
Всі  двері    підперті.
Тай  хіба  є  сенс  у  тому  диханні?
Якщо  повітря  для  неї  давно  уже  мертве...  Ірина  Шипа

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845338
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2019
автор: Ірина Шипа