Листя останнє тримається,
Гілкою - як мечем
Проткнута наскрізь,
Рятуючись од смерті
Щорічної - досі висить.
Листя останнє тримається,
Краєчком свого початку
Застрягши в корі прабатька,
Дитину відпускати не хоче
У пекло у нижньому світі.
Листя останнє тримається,
В останні хвилини життя
Намагається чимось яскравим
Сфарбувати останні ті дні,
Стаючи красивою, цінною,
Стаючи у колекції - може,
Може - росток дасть онукові
Як прийде весна, а зимою
Могилу скопає, допоки не скресне
Наступного разу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845315
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.08.2019
автор: KunYKA