Через поле йшла... Натомилася.
Де калини кущ, зупинилася.
А там парубок теж відпочивав.
Він зі мною так любо розмовляв.
Ой, калинонько! Ясне зернятко.
Називав мене "моє серденько".
Ой, калинонько! В ґронах віточка.
Називав мене "моя квіточка".
"Моє серденько", "моя квіточка".
Потім лугом йшли, там де річечка.
Загубилася в травах стрічечка.
Допоміг знайти, навіть тішився.
Та щось крок його дуже стишився.
Ой, калинонько! Ясне зернятко.
Називав мене "моє серденько".
Ой, калинонько! В ґронах віточка.
Називав мене "моя квіточка".
"Моє серденько", "моя квіточка".
Я раділа, що парубок зустрів.
Правда, довго щось через ліс він вів.
Ой сварилася ж матінка моя...
Та у чому ж є тут моя вина?
Ой, калинонько! Ясне зернятко.
Називав мене "моє серденько".
Ой, калинонько! В ґронах віточка.
Називав мене "моя квіточка".
"Моє серденько", "моя квіточка".
Через поле йшла... Натомилася.
Де калини кущ, зупинилася.
А там парубок теж відпочивав.
Тепер знаю я - на мене чекав.
Ой, калинонько! Ясне зернятко.
Називав мене "моє серденько".
Ой, калинонько! В ґронах віточка.
Називав мене "моя квіточка".
Моє серденько", "моя квіточка".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845159
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 15.08.2019
автор: Надія Башинська