Зостанься, прошу, не роби дурниць,
Ми все життя були постійно разом...
Упав навколішки, — ти бачиш? — ниць...
Давай зіллємось, як колись, — в екстазі!
Присядь перед поїздкою в світи,
Дай впоратись з невідання імлою —
Лише одним мене ти просвіти:
Чим завинив я так перед тобою?
Чи мо' занадто на "Плюси" запав,
Неадекватно оцінив загрозу?
А мо' у носі пальцем колупав —
З необережності пошкодив мозок?
Ні слова, ані іскорки в очах,
Не залишив ні радості, ні втіхи.
Лиш мить тому зі мною був мій дах...
Двигун ревнув — і він кудись поїхав.
***
Без даху намічається тенденція —
Формується новітня екзистенція.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845053
Рубрика:
дата надходження 14.08.2019
автор: