На межі поцілунку,
Де пристрасть згорає в пітьмі,
На межі твого болю,
Що хвилею млосно стікає,
На межі тої згадки,
Що ти залишив у мені,
Над межею безмежжя,
Що нас, як колись, викрадає,
І веде у ліси,
Де смереки дрімучі і мла,
Де зелених очей
Розтривожилась вже прохолода,
Я чекаю тебе.
Лиш для тебе я тільки жила,
Бо в обіймах твоїх
Зрозуміла, що то є свобода.
Не писала давно.
Розгубила папір, олівці.
Як у літі, купалась
в вологих п'янких поцілунках.
Не тримаю. Іди.
Дотик вуст залиши на щоці.
Я чекатиму. Твоя.
Найкраща у світі чаклунка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845046
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2019
автор: Поцілована Сонцем