На фотографію її дивлю́сь й до серця притискаю
Шедевр Творця, яка є неповторна в ній краса
Це знає тільки Бог, як сильно я її кохаю
Вона для мене — є саме життя
У погляді очей її — безмежність пробуває
Вона спогляне — й серце заболить
Очей глибин подібних в світі не буває
І вічність поруч з нею буде ніби мить
Серйозність й простота в її душі межує
Вона і королева недосяжна, й найближча подруга, сестра
Вона мої думки про себе чує
Перлина із найглибшого морського дна
Її волосся ніжним шовком плечі покриває
І вітер бавиться, та розкидає їх
Схиляються всі квіти перед нею, коли вона в полях гуляє
Про неї нескінченно лиються вірші
А дотик рук її, мов хвилі ле́гкі в морі
Торкнутись їх, а відпустити — сил нема
Безслівно кличе за собою, наче у нічному небі зорі
Найдивовижніша та незбагненна пісня є вона
Вона — найчарівні'ша квітка в світі
Вона — любов казкова, що не має краю та кінця
І королеву цю, безмежно покохав простий у полі вітер
Тепер нема йому без неї і життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845029
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2019
автор: Witer