Ясні промінці

Усе  пройшло  і  тільки  залишилась
У  пам'яті,  тривожно  мерехтить,
Мов  зірка,  одинока  засвітилась
Та  наша  незабутня  моря  мить…

Уже  згасає...  П'єса  завершилась,
І  на  душі  лиш  ураган  штормить,
А  наша  мрія  так  і  не  здійснилась...
Дощем  опала  і  тепер  шумить.

Скажи,  чому  мене  ти  полонила?
За  що  будую  замки  я  оці?
У  венах  кров  змінилась  на  чорнила,

І  заточивши  гостро  олівці,
Я  піднімаю  зоряні  вітрила,
І  линуть  пісні  –  ясні  промінці.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  17.07.18

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845024
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 14.08.2019
автор: Володимир Верста