З цвіту проросте

Не  зустрічала  ще  таких,
без  слів  багатослівних  поглядів  в  короткій  плинності  життя,
Серед  терпкого  павутиння  радостей  чарівних,
заплуталась  мов  птаха  вже  без  вороття.
Омріяними  затишками  міста,
блукати  будемо  напевно  ще  віки,
А  так  вже  хочеться  тихенько  сісти,
прикласти  руки  на  повіки  і  ніжним  цвітом  зацвісти,
Опасти  пелюстками  на  долоні,
Відчути  теплоту  в  останнім  доторку  проміння,
Пожити  ще  в  тому  жаданому  полоні,
Де  з  цвіту  проросте  останнє  воскресіння.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2019
автор: Марта Миколаївна