Мiркую…

Міркую,  зітхаю,
як  себе  поведу,
коли  тебе  зустріну,
навіть  і  не  знаю.
Чи  піде  кругом  голова,
з  весняного  прориву.
П'янить  медовий  запах  акації,
сум  пішов  у  забуття.
Вона  білим,  дивним
мереживом  укрила
і  ніби  з  надією
до  мене  промовля.
Вірить,  що  ще  буду  щасливою,
вороття  болю  нема,
бо  Душа  хоча  й  знесилена,
але  вже  умита  життєвою  зливою,
з  надією  дивиться  у  майбуття.
Любов  набий  своє  тату,
бо  без  тебе  жити  не  зможу.
Хочу,  щоб  Життя  було,
як  чиста  ріка.
Печаль,  щоб  привела  до  радості  життя,
прощання  до  нових  зустрічей,
обіда  до  вдячності,
а  мої  страхи  до  Перемоги.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844992
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2019
автор: Svitlana_Belyakova