Cutdown

Ножниці  голови  стригли  (і  я  зараз  не  про  волосся),
Сліпо  минали  симетрій  незрозумілий  стандарт.
Я  сотні  раз  віддавався  до  трав,  де  збиралися  роси,
Що  сотні  раз  спопелялись,  наче  бригади  солдат.
Промені  й  леза  ділили  єдине,  своє,  неподільне,
Страху  нанизавши  вдосталь,  аби  спалити  мости
Разом  з  опорою.  Світло  приховує  гуна  Гатила,
Що  проженеться,  мов  хмара,  і  скосить  ударом  копит
Їхнє  похмуре  "сьогодні".  Корінь  за  коренем  тягнуть
Шовковим  Шляхом  активних  і  холоднокровних  тварин,
Але  ідеї  інертні  посеред  інертного  блага  -
Світло  шукати  у  тінях,  тишею  знищити  крик,
Шепотом  гул  відмикати  та  мир  народити  від  хаосу.
Безліч  старих  антиподів  ходять  і  бродять  впритул.
Шрами  наносить  стихія  -  вцілілих  кутів  не  зосталось.
Слуги  нещастя  згризають  набридлу  й  ненависну  гру,
Де  не  залишиться  місце  для  бодай  чогось  нового.
Все  розпочнеться  спочатку  -  земля,  вода,  світло,  кіно.
Падає  сиве  волосся,  підставило  локон  під  ноги.
Смерть  зберегла  зимну  ватру.

Знищ  непотрібний  вогонь.

xviii.viii.mmxvii

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844975
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2019
автор: Systematic Age