Скрекоче у вільсі сорока
В розмореній сонцем судомі.
Діймає живе усе спека,
Бровко десь дрімає в соломі.
Барвистий метелик тріпоче
Споквола натомлені крила.
Їх вітер пустує й лоскоче,
Летить на квітник бджілка сміла.
І яблунька віти струсила,
Додолу скотився разочок.
На жовтий бочок оса сіла,
У м’якоть вп’яла хоботочок.
Й трава поруділа зомліла
Схилилась стеблом до землиці.
Шуляк розпростер хижі крила,
Парить, а під ним хвіст лисиці.
Руда господиня хитрує,
В кущах заховалась ліщини.
Собі вона також пантрує,
Нічого не їла пів-днини.
А сонце в зеніті безжально
Пече у безхмарному небі.
І очі криничні благально
З цямрини кричать вгору пробі.
13.08.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2019
автор: Валентина Ланевич