Сумують як люди тополі,
їх болі густі, ніби ртуть...
Не діляться з друзями болем,
отак вони з сумом живуть...
І квіти що поруч них квітнуть,
їх болей ніяк не зітруть...
Тополі як люди зітхають,
і з болем і сумом живуть...
Я б дуже дізнатись хотіла,
В чім справа і суму їх суть...
Чому ж то сумують тополі,
Кого виглядають і ждуть?..
Можливо того, що все жито,-
скосили давно жниварі...
І квітів нема вже і жита,
і осінь уже на порі...
Весною і літом розваги
хоча й невеликі були...
І їм діставалась увага,
коли усі квіти цвіли...
А ось восени їм знов сумно,
навколо ж одна лиш стерня...
Здається життя іде мимо,
тому у них доля сумна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844929
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.08.2019
автор: геометрія