ДУША


Не  подушка  без  Тебе  сумує.
І  не  ліжко.  Сумує  душа.
І  нестерпно  болить,  бо  самує.
І  до  Тебе  весь  час  поспіша.

І  ні  вітру  її  не  спинити.
Навіть      відстань  її  не  ляка.
Просто,  у  клітку  Душі  не  містити,
Вона  ж  чує  Тебе  здалека.

Душі  важко  –  коли  не  співає,
Душі    холодно  від  самоти.
І  у  відчаї  мрія  літає.
Та  нудьгує  –  шукає  де  Ти.

А  Ти    просто    чомусь  забарився.
А  чи  може  в  думках  заблукав.
А  можливо…  уже  віддалився,
В  мене  Душу    й  серденько  забрав.

10.08.2019р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2019
автор: Валентина Рубан