Пасмани́стий* джміль спить на жоржині уранці,
Прихиливши голівку на ніжну подушку,
А вона, одягнувши нову вишиванку,
Заколихує піснею стиха на вушко.
У духмяно-пухнастих жовтавих пелюстках
Джмелик марить весною, далеким простором,
Видно, сняться йому літні кримські відпустки,
Виноградники стиглі з ландшафтами моря,
Оксамитові дні, незахмарене небо,
Мирні усмішки жителів сходу країни.
Не повірила б я, як сказав би хто-небудь,
Що Вкраїна побачить окопи й руїни.
Спить замріяний джміль ув обіймах жоржини,
І, на щастя, він вільний усіх зобов’язань.
Життєдайність природи, що гідна світлини.
У реальності іншій політика блазнів.
*Пасманистий - смугастий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844591
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2019
автор: Оксана Дністран