Хто море бачив у житті хоч раз,
Той синь його запам’ятав навіки,
І те, як хвиля камінці збира,
А їх у морі, як зірок, без ліку.
А бачив ти його в ранковий час,
Коли над морем марево схилилось,
І альбатроси, й чайки не кричать –
Їх голоси від вчора притомились.
А чув, як море уночі штормить –
Від зла чи страху гребені у піні.
Воно не шепче – б’ється і гримить,
Неначе випробовує терпіння.
7.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844489
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2019
автор: Ганна Верес