Буває і в душі прозріння…

Нікому  і  ніколи  не  відчути  чужий  біль,
кожному  судилося  своє.
(Колін  Маккалоу)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lv2NuXbEAk4[/youtube]
Нащо  писать  про  те,  що  так  болить,
Можливо,  в  інших  боляче  ще  гірше?
Ну  хто  вам  зможе  біль  цей  зупинить,
Як  можна  оцінити  менше,  більше?

Так  хочеться  ридати  в  такий  час,
Та  не  течуть  чомусь  зрадливі  сльози.
Чи  обмілів  давно  цих  сліз  запас,
Колись  давно  упали  у   дорозі?

Як  припинить,  як  справитись  з  бідою?
Німа,  холодна  пустка  у  душі.
Душе  моя!  Не  стань  тепер  черствою,
Не  втрать  найкращі  якості  свої.

Болить  душа  не  так,  як  людське  тіло.
(Останнє  ще  тут  можна  зрозуміть),
Колись  все  ж  зрозумієш  -   відболіло.
Минуле  не  торкне  вже  біль  й  на  мить.

Гаряча  кава,  монотонний  дощ...
Можливо,   в  цьому   є  якесь  спасіння?
А  ліхтарі, підсліпуваті  площ,
Врятують   і  знайдуть  душі  прозріння...

------------------------------------------
Натисніть  на  картинку










адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844383
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2019
автор: Н-А-Д-І-Я