Нікому нічого, Авелю, не говори.
Що обрав собі брата і виростив матір, відтак створив
І себе із ребра її першого чоловіка.
Час спливає в зворотному напрямку,
і на сході палає Рим:
Аве, Авелю!
... йди до ягнят і нічого не говори.
Течія віднесе краплі крові у зерня, сховає у нім,
Бо початок у ньому — початок усьому й навіки:
Поїзди і намети,
Чорні діри в землі і вицвілий тьмяний німб.
Так, принаймні, говорять в новинах.
Так стверджують кулемети.
Залишайся в зернині, Авелю — у броні.
Доки світ обирає, як саме тебе вбивати,
Доки зріє й росте із ребра наполохана мати,
Нічого нікому, Авелю, не говори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844352
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2019
автор: Єлена Дорофієвська