Кому кричить моя душа?
Навколо ж - дика порожнеча.
І я свою готую втечу
у глиб терпіння і вірша.
А думала ж - перемогла.
Із сяйва вже вінки сплітала.
І я не знала, і я знала,
що не відступить доля зла.
Процідить, розірвавши час:
"Облиш невдячну марну справу".
Сміятись буде без угаву
й мої відніме сили враз.
Поглумиться рогата рать:
"Пегаса осідлать хотіла?"
Болітиме усе, що в тілі...
Я ж вчитимусь перемагать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844335
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2019
автор: Валентина Голубівська