Хіть


Хіть  літа  
Торкнулась  тополь.
Пухнастики-відчайдухи  летіли  за  край.
Метелик  від  спеки  подався  у  тінь.
Слів  кілька  збилося  з  рим
Та  крапельок  кілька  упало  крізь  грім.
Бик  з  пакола  міг  зірватись  щомиті.
У  капсулах-гніздах  під  стріхою  жовтороті
Пащеки  роззявили  в  гвалт.
До  ночі  на  призьбі  дід  згадував  із  життя
Все  те,  що  здавалось  крізь  сльози  за  жарт.
До  ночі  базікав...  Спинило  виття  
Сусідської  суки.
Життя  -  то  все  кола  жаги,  насолоди  чи  муки
Жертовного  серця  -  печі  почуттів
Де  сивіє  зола  і  де  -  жар
Нестримний  по  радості  чи  біді.
Тож  кола  ішли  від  дощу  по  воді...
Та  й  сивий  не  зломлений  в  русі  подій
Хоч  спогади  роєм  в  його  бороді.
Ходою  в  майбутнє  твоє  перейматися  годі!
Тож  маска  до  біса
Мерця  -  на  зміну  бажанням  і  вроді.
Так  будьте-пребудьте,  дню  кожному  раді!
Забудьте  отой  "не  цілуватись"  обіт
За  снами  розквітлими
Оберемками  літ.
7  Серпня  2019  Року

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844326
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2019
автор: Олег Мінгальов