Хіть літа
Торкнулась тополь.
Пухнастики-відчайдухи летіли за край.
Метелик від спеки подався у тінь.
Слів кілька збилося з рим
Та крапельок кілька упало крізь грім.
Бик з пакола міг зірватись щомиті.
У капсулах-гніздах під стріхою жовтороті
Пащеки роззявили в гвалт.
До ночі на призьбі дід згадував із життя
Все те, що здавалось крізь сльози за жарт.
До ночі базікав... Спинило виття
Сусідської суки.
Життя - то все школа жаги, насолоди чи муки
Жертовного серця - печі почуттів
Де сивіє зола і де - жар
Нестримний по радості чи біді.
Тож кола ішли від дощу по воді...
Та й сивий не зломлений в русі подій
Хоч спогади роєм в його бороді.
Ходою в майбутнє твоє перейматися годі!
Тож маска до біса
Мерця - на зміну бажанням і вроді.
Так будьте-пребудьте, дню кожному раді!
Забудьте отой "не цілуватись" обіт
За снами розквітлими
Оберемками літ.
7 Серпня 2019 Року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2019
автор: Олег Мінгальов