У Нього сили стільки є... Міг би змести́ все в світі.
Ну, а навіщо ж Він творив? Він - Батько. А ми - діти.
А дітям батько віддає завжди, що є... Найкраще.
Навіть тоді, коли син є у дійсності - ледащо.
І гірко батькові. Гірчить та доленька дитяча.
І думає, що ще зробить? Бо ж доленька та плаче.
І мудрий батько буде вчить тій мудрості синочка.
Так, щоб від поту мокрою стала в того сорочка.
Отак і нас Отець навчав. Та, видно, було мало.
Не зрозуміли. Не пішли. Тому й того не стало.
То ж правду кажуть, що плювать не можна у криницю.
Ти краще з другом розділи хліба паляницю.
Весь світ для кожного із нас.Надбав наш Батько, діти!
А нам лиш з вами берегти й сіять добро у світі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844298
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.08.2019
автор: Надія Башинська