ЙДУТЬ ЗОРЯНІ ДОЩІ
Плаче ,небо...І йдуть зоряні дощі
Лиє, злива як з відра в потоки.
Болить душа в намоклому плащі
Мерзне ,від холоду...і важкі кроки.
А душа,безборонна як дитина
Шукає ,світло...промінь сонечка тепла.
Їй не потрібно,прикраси одежина
Вона прагне любові,ласки добра.
Давно,я боюся признатися собі
Що закохалася,по- вуха у тебе.
Минає час.Летять, роки молоді...
Ти, мій Ангел.Пречисте високе небо.
Любов ,спопеляє вогнем душу до тла
Божеволію,від почуттів до тебе.
Піду,за тобою на край світу вдаля
Щоб ти був тільки поруч біля мене.
Одинокій лебідці ,в очі вітер віє
Без надійного крила життя пусте.
Вона щаслива,як лебідь її леліє
Захищає.Нахиляє ,небо голубе.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844262
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2019
автор: Чайківчанка