Помандрувала доля у світи,
У невідомі тихі ранки.
Пройшлась травами до мети,
Заглянула у мрію, де сходять світанки.
Йшла полем, трави шелестіли,
Напилась живильної водиці.
Квіти її спинить не зуміли,
А шлях осявали небесні зірниці.
Роки встеляються стиглими хлібами,
Долю у них не втримати.
Промчать кучерявими верболозами,
У сині гори, зелені Карпати.
Нехай шепоче барвиста осінь,
Повниться зрілими плодами.
Холодні дні сховають промінь,
Втечуть водами поміж берегами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844123
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2019
автор: Віктор Варварич