Повітря свіже, подих ловить,
Здалось придбала, знов вітрила,
З очима топить в морських хвилях,
Такі грайливі… вода пінить.
Й підноситься догори стрімко,
Бажання є, з нею злітати,
Щоб птахом.І щиро кохати,
Любити, усе життя п`янко.
На палубі нас, лише двоє,
Думки шалені про майбуття,
Тріпоче серце до забуття,
Боюсь розірветься надвоє.
Торкнися любий,, мого тіла,
Лиш очі, твої – безпорадність,
Охоплювала, вдячність, радість,
Адже цього, я так хотіла!
Мене спіймав, як рибку в сітку,
Тож ти, не барися й забери,
Нехай кохання - буйні вітри,
Хоча це й рідко бува влітку.
Ти в цю хвилину, стань вітриськом,
В міцних обіймах, хочу тонуть,
Жага в цілунках, всій поринуть,
Твоєю, щоб навіки бути.
2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2019
автор: Ніна Незламна