Дивлюся на небо, милуюсь, гадаю,
Яка далечінь без кордонів і краю!
Жителі неба - звабливі хмарини.
Такі вони різні ! Пливуть без зупину.
Небо щасливе, коли сонце сяє,
Сміється тоді, як весна буяє.
Тішить, - як з поля збирають врожай,
Люди збагачують свій рідний край.
Радість крізь сльози, і таке буває,
Коли спрагле поле дощ поливає.
Веселяться люди, а блакить радіє,
Земля оживає, цвіте, зеленіє.
Задимлене небо у зажурі, плаче,
Як бачить руїни і сльози дитячі.
Кровава земля стогне: - Пити...
Вмирають герої, стріляють гармати.
Сонце заходить, блакить спочиває,
Люди, природа - все завмирає...
Місяць і зорі ночами і вранці
Ведуть хороводи, кружляють у танці.
Небо, як люди, - емоцій багато,
Коли мир і сонце, в цьому домі свято!
Якщо небо світле, чисте, блакитне,
Життя наше буде - щасливе, комфортне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843935
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2019
автор: Галина Лябук