Неначе цвях у тім'я вбитий,
На все життя ім'я твоє --
Не вирвати і не пропити,
І важче з кожним днем стає...
Як легко, просто міг у школі
Твоє ім'я гукнути вслід.
Ти оглядалася поволі
І усміхалася :"Привіт! "
Тепер нема такої змоги...
Кричи, хоч трісни -- всеодно
Ти не почуєш крику того --
Далеко десь твоє вікно.
Це часто так в людей буває,
Чи тільки в мене цей узвар?
Одне ніяк не розгадаю --
Чи кара це, чи божий дар?
Твоє ім'я шепочуть трави,
Дощі вистукують в шибки,
Хмарки малюють для забави,
Співають навесні струмки.
Твоє ім'я бринить струною,
То серце пташкою клює --
То ніжно, ніжно так --з любов'ю,
То раптом болю завдає.
Ніхто не чує і не бачить,
Це чую й бачу тільки я...
То усміхнуся, то заплачу
І бережу твоє ім'я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843577
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.07.2019
автор: Mikl47