Да возвеселится пустыня жаждущая да процветет, яко лилия…
и в жаждущей земле источник воды будет…
( Пророчество Исаии, гл. 35)
Ще пращури наші традицію мали –
Житло біля річки своє будували.
Бо знали напевно: вода – це життя,
Без неї немає у нас майбуття.
Без неї не можуть ні звірі, ні люди,
Рости й розвиватись нічого не буде.
І рідкісні краплі в спекотній пустелі,
І дощ довгожданний на наші оселі,
І злива потужна, й глибока криниця –
Це водна стихія то служить, то злиться.
Рослину полиє, що ледь животіла,
І кожну клітиночку нашого тіла
Здоров'ям і молодістю обдарує,
Красу і енергію нам подарує.
Могутня і сильна стихія оця!
Підвладна вона лиш законам Творця.
Чудесний закон – кругообіг води,
Могутнього розуму справжні плоди.
Сніжинка і лід, і живильні краплини,
І сивий ранковий туман при долині…
Усе це – вода, дорога і безцінна,
Це спрага життя, вона – вічна й нетлінна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843513
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2019
автор: ЮНата