Мене ти врятував, хоч ти цього й не знаєш.
Старому нині я сказала твердо «Ні!»
Ти ще не мій герой, та вже в душі блукаєш
І звуку надаєш моїй тонкій струні.
Мені ти не сказав ще навіть і пів слова,
Ще навіть не прийшов ні в день мій, ані в ніч,
Та усмішка твоя приємна загадкова
Вже ситить голод мій і гріє, наче піч.
Хай очі в очі ми не стрінемось ніколи,
Чи стрінемось хоч раз (станцюємо удвох?),
Ти – старт новому дню, ти квітка матіоли,
Котра з’явилась там, де ріс чортополох.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)