Слухай но, Герберте, казку.
В далекому-далекому королівстві... Ні. Одного разу зустрів лицар красуню в лісі... Ні, не те. Жили собі дід та бабця...Хмм, підводить мене пам*ять.
Жили собі в королівстві принц з принцесою, і так сильно любили один одного, що зробили собі Колобка. Колобок був таким гарним і веселим, що натішитись не могли ним. Але зла чаклунка позаздрила цьому щастю, і перетворила на діда і бабцю, а палац на хатинку біля моря. А Колобка тим часом з*їли дикі звірі. Ходить дід біля моря і ловить рибу, а бабця вдома фітнесом займається і в дзеркало видивляється, шукає минуле. А дід все намагається виловити золоту рибку, щоб загадати бажання і знищити чари.
Але це тільки приказка, казка попереду. Бачиш, Герберте, триста метрів, на першу годину? Цілься добре, не втече. Прямо між ключиць.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843410
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2019
автор: Quadro.Tony